"Аутоімунна" реакція (яка характерна для СЧВ) може призводити до вироблення аномальних антитіл, які називаються аутоантитілами. Дія цих аутоантитіл направлена проти компонентів наших власних клітин, найчастіше розташованих в ядрі цих клітин, звідси і термін "антинуклеарні" (ядерні - ті, що походять з ядра).

Термінологія аутоантитіл

Антинуклеарні антитіла спрямовані проти сполук в ядрі наших клітин, таких як ДНК хромосом (антинуклеарні ДНК-антитіла), і проти інших структур, які називаються рибонуклеопротеїдами, наприклад, анти-Ro/SS-A, анти-La/SS-B, анти-Sm або анти-RNP. Ця дещо складна термінологія означає або літери імені пацієнта, у якого вперше було описано аутоантитіло (наприклад: Ro, La, Sm), або структуру, що розпізнається цим аутоантитілом (наприклад: RNP - рибонуклеопротеїн), або захворювання, пов'язане з цим антитілом (наприклад: SS-A - синдром Шегрена А).

Як виявляють аутоантитіла?

Аутоантитіла виявляються в крові пацієнтів за допомогою рутинних лабораторних досліджень. Їх виявлення відбувається у два етапи. Перший скринінговий етап підтверджує наявність та концентрацію аутоантитіл. Концентрація визначається шляхом вимірюванням концентрації титру в сироватці крові (1/80, 1/160, 1/320, 1/1280...). Ця цифра означає, наприклад, що в сироватці, яка була розведена в 320 разів, все ще присутні видимі антитіла: сироватка 1/320 вважається позитивною. Поріг позитивності варіює в різних лабораторіях, але, як правило, у дорослих він вважається позитивним, починаючи з розведення 1/160.

Другий етап - ідентифікація клітинного антигену, на який направлені аутоантитіла. На цьому етапі використовуються специфічні тести, які дозволять виявити антитіла проти нативної ДНК, анти-Sm, анти-RNP, анти-Ro/SS-A... Їх проводять у багатьох лабораторіях.

Роль аутоантитіл в діагностиці та прогнозуванні

Аутоантитіла служать діагностичними маркерами, оскільки на практиці відсутність антинуклеарних антитіл виключає можливість системного червоного вовчака. Однак вони не є специфічними для вовчака, оскільки можуть бути присутніми при багатьох інших захворюваннях і навіть у здорових людей. Ці антитіла також можуть мати прогностичне значення, оскільки їх дія безпосердньо повязана із, індукцією ураження певних органів (наприклад: антитіла до нативної ДНК індукують ураження нирок).