Анти-ДНК антитіла є підгрупою антинуклеарних антитіл, які виявляються за допомогою специфічних ідентифікаційних тестів. Ці тести по суті є імуноферментними, і мають назву ELISA (Enzyme Linked Immuno Sorbent Assay) та Farr -тест. Метою цих тестів є ідентифікація та кількісна оцінка аутоімунної реакції проти ДНК хромосом. Хромосомна ДНК має назву нативної, тому що це "чиста" ДНК, яка складається із всім відомої подвійної спіралі. Достовірними маркерами вовчака є антитіла до нативної ДНК, а не антитіла до денатурованої ДНК (які утворені лише однією спіраллю). Антиденатуровані антитіла виявляються як при багатьох, патологічних так і непатологічних станах, і їх визначення не є необхідним для діагностики або лікування вовчака.

Антитіла проти нативної ДНК особливо характерні для вовчака, але вони виявляються не у всіх пацієнтів. Антитіла до нативної ДНК є достовірним діагностичними маркерами вовчака, які зявляються на самому початку захворювання. Однак, навіть при загостренні захворювання вони виявляються лише у 60-70% пацієнтів. Іншими словами, у Вас може бути справжній вовчак без нативних ДНК-антитіл. У такому випадку у Вас, безумовно, є антинуклеарні антитіла, направлені проти інших структур ядра (наприклад: анти-Ro/SS-A та/або анти-La/SS-B). Також можливий варіант, що анти-нативні ДНК з'являться пізніше, у ході прогресування захворювання.

Антитіла проти нативної ДНК можуть викликати ураження, характерні для вовчака, наприклад, ураження нирок. Їх кількість змінюється залежно від активності захворювання. Антитіла проти нативної ДНК відіграють важливу патогенетичну роль, оскільки, можуть спричинити гломерулярну нефропатію, осідаючи в нирках пацієнтів.

Чим активніший перебіг Вашого захворювання, тим вищий рівень антитіл проти нативної ДНК буде циркулювати в крові. Отже, якщо у Вас вовчак з позитивними анти-ДНК антитілами, Ваш лікар буде використовувати цей тест для моінторингу перебігу Вашого захворювання.