Термін біотерапія часто заміняється на термін “біологічна терапія” або просто "біопрепарати". Це препарати, що виробляються живими клітинами (звідси походить термін “біо”), запрограмовані на синтез антитіла (моноклонального) або білка- зшивача. Імуномодулюючі біопрепарати широко застосовуються при запальних ревматичних захворюваннях (таких як ревматоїдний артрит, ...), запальних захворюваннях кишечника (хвороба Крона), псоріазі та розсіяному склерозі.

Біопрепарат - це імунодепресант, який впливає на конкретну "біологічну" мішень. Дана мішень спеціально виділена, тому що вона відповідальна за механізми розвитку аутоімунних захворювань. Наприклад, на сьогодні, доведена ключова роль В-лімфоцитів, а також інтерферону І типу у патогенезі вовчаку.

Белімумаб діє шляхом зниження активності аутоактивованих В-лімфоцитів. Даний вид лікування може призначатись дітям віком від 5 років. Белімумаб призначається у вигляді щомісячної внутрішньовенної інфузії або щотижневої підшкірної ін'єкції. Це перший біомедичний препарат, схвалений для застосування при системному червоному вовчаку. Його ефективність доведена при шкірній та суглобовій формах захворювання, а також при проліферативному ураженні нирок, однак не була доведена при ураженні головного мозку. Тому на даний момент він не рекомендується при ураженні нервової системи.

Інші молекули анти-В-лімфоцитів, такі як ритуксимаб, застосовуються при складних формах вовчака, але розробляються й інші напрямки, зокрема блокування Т- і В-лімфоцитів.

Аніфролюмаб - це моноклональне антитіло, яке блокує активність рецепторів інтерферону І типу, модулюючи підвищену інтерферонову відповідь при системному червоному вовчаку,

що асоціюється з підвищеною активністю та тяжкістю захворювання. Аніфролюмаб можна застосовувати як додаткову терапію для лікування дорослих із системним червоним вовчаком (СЧВ) середнього та важкого ступеня, при неможливості досягнення ремісії незважаючи на прийом стандартної терапії.

На сьогоднішній день проходять дослідження більше п'ятдесяти різних біомедичних препаратів у хворих на СЧВ, які, безумовно, докорінно змінять терапевтичні підходи в майбутньому.