Хворим на СЧВ у разі виникнення тромбозу (утоворення згустка у венозній або артеріальній судині), особливо на тлі антифосфоліпідного синдрому, може бути призначено антикоагулянтна терапія.

Як і особливості даного лікування?

Спочатку проводиться антикоагуляційна терапія із застосуванням гепарину (найчастіше низькомолекулярного (НМГ)), який діє дуже швидко. НМГ вводиться шляхом одно- або дворазової ін'єкції з інтервалом 12 годин.Як правило, після введення НМГ призначається антикоагулянтний препарат, який можна приймати перорально і який належить до сімейства антагоністів вітаміну К (АВК), наприклад варфарин, або рідше аценокумарол.

Механізм дії даних препаратів полягає у блокуванні синтезу певних коагуляційних білків. Однак антикоагулянтна дія АВК відбувається не одразу. Тому необхідним є прийом гепарину в стабільній дозі до досягнення бажаного рівня МНВ (міжнародне нормалізоване відношення) і стабілізації МНВ щонайменше протягом 2 днів поспіль.

МНВ є біологічним тестом, який дозволяє здійснювати моніторинг прийому АВК (нормальний рівень МНВ у здорової людини, яка не приймає АВК становить 1). У звязку із індивідуальною варіабельністю доза АВК підбирається у кожному окрему випадку.

Баланс у лікуванні іноді досягається лише через кілька тижнів. Після зміни дозування контроль МНВ проводять регулярно до стабілізації показника.

При антифосфоліпідному синдромі цільове значення МНВ становить від 2 до 3 при венозному тромбозі та від 3 до 3,5 при артеріальному тромбозі. На сьогоднішній день доступні інші антикоагулянти (прямі пероральні антикоагулянти, з анти-Ха активністю), які не потребують моніторингу МНВ, але рівень їх ефективності при вовчаку, особливо у випадку антифосфоліпідного синдроміу необхідно оцінювати індивідуально. Вони не рекомендуються як препарати першого вибору.

Антиагрегантне лікування, перш за все низькі дози аспірину, запобігаєють утворенню "тромбоцитарного згустку". Ці препарати діють швидко і, наприклад у аспірину, їх дія може тривати до 10 днів після припинення прийому. Лікування антиагрегантами не вимагає моніторингу. Початкова доза найчастіше є еквівалентною дозою (як правило менше 100 мг) по аспірину.

Коли Ви порізалися, тромбоцити злипаються (як цеглинки) і закупорюють пошкодження судини. Якщо Ви приймаєте аспірин, то у разі порізу кровотеча буде більш тривалою.