Ураження нирок може розвиватися приблизно у 20-40% дорослих хворих на вовчак і 30-80% дітей. Частіше ураження нирок зустрічається у азіатів і пацієнтів африканського походження, ніж у представників європеоїдної раси.

Біопсія нирки допомагає встановити ступінь ураження і в значній мірі визначає тактику лікування. Важкі форми люпус-нефриту (які називаються проліферативними) потребують лікування, що поєднує прийом високих доз кортикостероїдів (преднізолон: від 0,5 до 1 мг/кг/добу) та імуносупресивне лікування (мікофенолату мофетил або циклофосфамід) разом із гідроксихлорохіном, що дозволяє зменшити запалення нирки.

Така терапевтична тактика майже завжди дає змогу зменшити ураження нирок при вовчаку, інколи, навіть вилікувати його, або принаймні стабілізувати процес. Позитивний ефект як правило спостерігається в довгостроковій перспективі. Тому ,особливо важливо продовжувати імуносупресивну терапію протягом тривалого часу (щонайменше 2 роки). Іноді, через декілька місяців від початку лікування необхідна повторна біопсія нирок з метою контролю ефективності лікування. Якщо у Вас підвищений артеріальний тиск, або якщо зберігається значна протеїнурія навіть без гіпертонії, Вам призначать ліки, які знижують артеріальний тиск і тиск в ниркових канальцях, для зменшення втрати білка з сечею і для захисту нирки (так звана "нефропротекція").

Для запобігання розвитку рецидиву необхідний регулярний моніторинг та тривалий прийом гідроксихлорохіну, навіть якщо імуносупресивна терапія була припинена.

У рідкісних випадках, незважаючи на всі методи лікування, пошкодження нирок прогресує, аж до необхідності трансплантації нирки або проведення діалізу (це називається "термінальною стадією" ниркової недостатності, коли,нирки взагалі не виконують фільтраційну функцію).