Синдром сухості може викликати аутоімунне захворювання залоз внутрішньої секреції (екзокринних) - синдром Шегрена. "Синдром сухості" є досить поширеним явищем при вовчаку. Більше третини хворих на вовчак скаржаться на сухість у роті та/або очах. Ця сухість пов'язана з імуноіндукованим запаленням залоз, які виробляють слину (слинних залоз) та сльози (слізних залоз). Для постановки діагнозу синдрому сухості може бути проведена біопсія слинних залоз. Біопсія вказує на інфільтрацію залози клітинами (лімфоцитами) . Інфільтрація класифікується відповідно до її інтенсивності (класифікація Chisholm і Mason). Тільки значна лімфоцитарна інфільтрація має діагностичне значення.
Аутоімунний синдром сухості, який називається синдромом Шегрена, може бути асоційований не тільки з вовчаком, а і з іншими аутоімунними захворюваннями, такими як ревматоїдний артрит.
Менопауза та деякі види ліків (наприклад, антигістамінні препарати, що застосовують для лікування алергії та антидепресанти) також можуть спричинити сухість.
Як лікується синдром сухості?
Поява синдрому Шегрена у хворих із СЧВ не є відображенням активності захворювання. Ліків від даного синдрому не існує і тому ми можемо лише полегшити його симптоми, за допомогою штучних сліз і сльозного гелю, штучної слини і препаратів, що стимулюють секрецію (пілокарпіну гідрохлорид).
У разі вираженої сухості може бути необхідна консультація офтальмолога для діагностики очних ускладнень (сухого кератокон'юнктивіту).
Регулярний догляд за зубами має важливе значення, оскільки відсутність слини знижує природний захист зубів та підвищує ризик їх пошкодження.
Майже 30% хворих на вовчак страждають на синдром сухості (синдром Шегрена). Синдром сухості пов'язаний з аутоімунною реакцією, яка вражає сльозні та слинні залози. Симптоми, пов'язані з сухістю, потребують "замісної" терапії (штучні сльози) та, якщо можливо, препаратів, що підвищують секрецію (пілокарпін).