Основне показання при вовчаку:

Такролімус (інгібітор кальциневрину) не дозволений для застосування при системному червоному вовчаку, але деякі експерти визнають його ефективність при ураженні нирок, особливо в комбінації з мікофенолату мофетилом.

Дозування:

Зазвичай від 0,10 до 0,30 мг/кг/добу у 2 прийоми, за годину до або через дві години після їжі. Існує пролонгована форма препарату, яка дозволяє тільки один прийом на добу (капсули по 0,5 мг, 1 мг, 2 мг або 5 мг).

Основні побічні реакції:

- Нефротоксичність

- Нейротоксичність: тремор, головний біль, парестезія, збудження, тривожність, безсоння...

- Гіперглікемія або навіть діабет

- Серцеві розлади, розлади травлення, артралгія, шкірні висипання, анемія, лейкопенія або тромбоцитопенія, підвищення рівня трансаміназ.

Протипоказання: відома підвищена чутливість до макролідів, застосування живих вакцин.

У період вагітності: застосування препарату Такролімус можливе у період вагітності. Альтернативи немає; годування груддю не рекомендується.

Взаємодія з лікарськими засобами::

Препарати, які можуть взаємодіяти з такролімусом: алюмінієвий/магнієвий антацид, циклоспорин, сиролімус, темсиролімус, зипразидон, амілорид, спіронолактон, циметидин, даназол, нефазодон, етинілестрадіол, метилпреднізолон, звіробій, азольні протигрибкові препарати (такі як ітраконазол, вориконазол), інгібітори протеази HIV та HCV (такі як нелфінавір, ритонавір, боцепревір, телапревір), рифаміцини (такі як рифампін, рифабутин), деякі протисудомні препарати (такі як фенобарбітал, фенітоїн).

Моніторинг:

- Такролімус може впливати на серцевий ритм (спричиняє подовження інтервалу QT). На початку лікування рекомендується проведення ЕКГ.

- Загальний аналіз крові, креатинін, трансамінази, лужна фосфатаза, гамма-ГТ, урикемія, глюкоза крові регулярно

- Дозування препарату: Такролімус застосовують при аутоімунних захворюваннях з цільовою залишковою концентрацією у цільній крові приблизно від 6 до 8 нг/мл.